2-е ПетраРозділ 2 |
|
1 |
|
2 І багато-хто пі́дуть за пожадливістю їхньою, а через них доро́га правдива знева́житься. |
|
3 І в заже́рливості вони бу́дуть ловити вас словами обле́сними. Суд на них відда́вна не ба́риться, а їхня загибіль не дрімає! |
|
4 Бо як Бог анголі́в, що згрішили, не помилував був, а в кайда́нах те́мряви вкинув до а́ду, і передав зберігати на суд; |
|
5 і Він не помилував першого світу, а зберіг самово́сьмого Но́я, проповідника праведности, і навів пото́п на світ безбожних; |
|
6 і міста́ Содо́м і Гомо́рру спопели́в, засудивши на зни́щення, і дав при́клада для майбутніх безбожників, |
|
7 а врятував праведного Ло́та, змученого поводженням розпусних людей, — |
|
8 бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, ба́чачи й чуючи вчинки безбожні, — |
|
9 то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари, |
|
10 а надто тих, хто ходить за нечистими пожадли́востями тіла та погорджує вла́дою; зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави, |
|
11 хоч анголи́, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа знева́жливого суду на них. |
|
12 Вони, немов звірина́ нерозумна, зроджена природою на зло́влення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені, |
|
13 і при́ймуть запла́ту за лихі вчинки. Вони повсякденну розпусту вважають за ро́зкіш; самі бруд та неслава, вони насолоджуються своїми оманами, бенкету́ючи з вами. |
|
14 Їхні очі напо́внені пере́любом та гріхом безупинним; вони зва́блюють душі незмі́цнені; вони, діти прокляття, мають серце, привче́не до заже́рливости. |
|
15 Вони покинули про́сту дорогу та й заблудили, і пішли слідо́м за Валаа́мом Бео́ровим, що полюбив нагороду несправедливости, |
|
16 але був докорений у своїм беззако́нні: німа під'яре́мна ослиця проговорила лю́дським голосом, та й бе́зум пророка спинила. |
|
17 Вони — джере́ла безводні, хмари, бурею гнані; для них пригото́ваний мо́рок те́мряви! |
|
18 Бо, висло́влюючи марне́ базі́кання, вони зваблюють пожадливістю ті́ла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті. |
|
19 Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб. |
|
20 Бо коли хто втече від нечистости світу через пізна́ння Господа й Спасителя Ісуса Христа, а пото́му знов заплутуються ними та перемагаються, — то останнє буває для них гірше першого. |
|
21 Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від пере́даної їм святої заповіді! |
|
22 Бо їм трапилося за правдивою при́казкою: „Вертається пес до своєї блюво́тини“, та: „Помита свиня йде валятися в калюжу“. |
2-е Послание ПетраГлава 2 |
|
1 |
|
2 И |
|
3 И |
|
4 |
|
5 и |
|
6 и |
|
7 а |
|
8 ибо |
|
9 то, конечно, знает |
|
10 а |
|
11 тогда как |
|
12 Они, |
|
13 Они получат |
|
14 Глаза |
|
15 Оставив |
|
16 но |
|
17 |
|
18 Ибо, |
|
19 Обещают |
|
20 Ибо |
|
21 Лучше |
|
22 Но |
2-е ПетраРозділ 2 |
2-е Послание ПетраГлава 2 |
|
1 |
1 |
|
2 І багато-хто пі́дуть за пожадливістю їхньою, а через них доро́га правдива знева́житься. |
2 И |
|
3 І в заже́рливості вони бу́дуть ловити вас словами обле́сними. Суд на них відда́вна не ба́риться, а їхня загибіль не дрімає! |
3 И |
|
4 Бо як Бог анголі́в, що згрішили, не помилував був, а в кайда́нах те́мряви вкинув до а́ду, і передав зберігати на суд; |
4 |
|
5 і Він не помилував першого світу, а зберіг самово́сьмого Но́я, проповідника праведности, і навів пото́п на світ безбожних; |
5 и |
|
6 і міста́ Содо́м і Гомо́рру спопели́в, засудивши на зни́щення, і дав при́клада для майбутніх безбожників, |
6 и |
|
7 а врятував праведного Ло́та, змученого поводженням розпусних людей, — |
7 а |
|
8 бо цей праведник, живши між ними, день-у-день мучив свою праведну душу, ба́чачи й чуючи вчинки безбожні, — |
8 ибо |
|
9 то вміє Господь рятувати побожних від спокуси, а неправедних берегти на день суду для кари, |
9 то, конечно, знает |
|
10 а надто тих, хто ходить за нечистими пожадли́востями тіла та погорджує вла́дою; зухвалі свавільці, що не бояться зневажати слави, |
10 а |
|
11 хоч анголи́, бувши міццю та силою більші за них, не несуть до Господа знева́жливого суду на них. |
11 тогда как |
|
12 Вони, немов звірина́ нерозумна, зроджена природою на зло́влення та загибіль, зневажають те, чого не розуміють, і в тлінні своїм будуть знищені, |
12 Они, |
|
13 і при́ймуть запла́ту за лихі вчинки. Вони повсякденну розпусту вважають за ро́зкіш; самі бруд та неслава, вони насолоджуються своїми оманами, бенкету́ючи з вами. |
13 Они получат |
|
14 Їхні очі напо́внені пере́любом та гріхом безупинним; вони зва́блюють душі незмі́цнені; вони, діти прокляття, мають серце, привче́не до заже́рливости. |
14 Глаза |
|
15 Вони покинули про́сту дорогу та й заблудили, і пішли слідо́м за Валаа́мом Бео́ровим, що полюбив нагороду несправедливости, |
15 Оставив |
|
16 але був докорений у своїм беззако́нні: німа під'яре́мна ослиця проговорила лю́дським голосом, та й бе́зум пророка спинила. |
16 но |
|
17 Вони — джере́ла безводні, хмари, бурею гнані; для них пригото́ваний мо́рок те́мряви! |
17 |
|
18 Бо, висло́влюючи марне́ базі́кання, вони зваблюють пожадливістю ті́ла й розпустою тих, хто ледве втік від тих, хто живе в розпусті. |
18 Ибо, |
|
19 Вони волю обіцюють їм, самі бувши рабами тління. Бо хто ким переможений, той тому й раб. |
19 Обещают |
|
20 Бо коли хто втече від нечистости світу через пізна́ння Господа й Спасителя Ісуса Христа, а пото́му знов заплутуються ними та перемагаються, — то останнє буває для них гірше першого. |
20 Ибо |
|
21 Бо краще було б не пізнати їм дороги праведности, аніж, пізнавши, вернутись назад від пере́даної їм святої заповіді! |
21 Лучше |
|
22 Бо їм трапилося за правдивою при́казкою: „Вертається пес до своєї блюво́тини“, та: „Помита свиня йде валятися в калюжу“. |
22 Но |